Александр Будянский (1956-2002) - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина
Био |
Home Письмо от кафедры |
Публикации | Воспоминания | Фотоальбом |
Ректору Харківського національного
університету ім. В.Н. Каразіна
професору Бакірову В.С.
Шановний Вілю Савбановичу!
Колектив кафедри фізичних технологій фізико-технічного факультету ХНУ звертається до Вас, на великий жаль, з трагічного приводу.
Загинув доцент кафедри, кандидат технічних наук Будянський Олександр Михайлович.
Обставини загибелі нашого колеги та товариша, як і загальна брутальна психологічна атмосфера у будинку молодих спеціалістів, де він проживав, потребують детального аналізу та певних висновків з боку керівництва університету.
Ми хотіли б звернути увагу на дещо інші, супроводжуючі цю трагічну подію, обставини.
Уже в день смерті О.М. Будянського, і після того, кимсь розповсюджувалися чутки, якщо не сказати, що формувалася думка, відносно невиправних хиб у характері та поведінці нашого загиблого товариша.
Творча діяльність та сімейне життя Олександра Михайловича останніми більш ніж двома десятками років протікали на наших очах.
Талановитий теоретик, прийшовши у 1980-му році у експериментально-технологічну лабораторію, показав вміння вирішувати і фізичні фундаментальні завдання, і техніко-технологічні питання. Він залишив після себе близько тридцяти наукових праць, п’ять авторських свідоцтв СРСР та по чотири патенти України і Російської Федерації. При цьому, був визнаним фахівцем у фізиці індукційних та комбінованих ВЧ-розрядів та спеціалістом у галузі розробки безелектродних технологічних реакторів для цілей мікроелектроніки.
Піклуванням, постійною батьківською увагою виховано дві доньки – на цей час: студентку-відмінницю ІІ курсу факультету іноземних мов ХНУ та школярку 10 класу. І це не слова до випадку. Ми всі знали, що балетна та музична школи, відповідні конкурси та успішне навчання дітей у середній школі, – це здобуток сім’ї Будянських, та й все це жило у душі та серці Олександра, котрий, серед безлічі відряджень, впровадження результатів, передачі документації, технологічних випробувань розробленого ним плазмового обладнання, викладацької роботи останнім часом, знаходив обов’язково часинку для дітей і сім’ї. Розлучення, справа суто сімейна та особиста, мало що змінило у характері відношення Олександра Михайловича до дітей, та й через певний обіг часу, до колишньої дружини, Наталії Іванівни.
У компаніях Олександр Михайлович не був зайвим, не гербував та й не зловживав ніколи пригощанням. Міру напоям він знав і останніми роками, тим більше що у зв’язку з тим, що у нього відкрилися деякі захворювання, обмежував себе.
Нерви інколи зраджували Олександра Михайловича, але – ніколи – до втрати володіння собою.
Вважаємо, що вище сказаного достатньо для того, аби винести вердикт:
1) Олександр Михайлович Будянський зважитися на таке рішення відносно свого існування на цьому світі міг тільки наразі виключного і вимушеного збігу обставин, не пов’язаного з патологією у його психіці, характером, дурними нахилами, тощо!
2) Наше загальне бажання: були б раді, щоб сім’ю О.М. Будянського залишили на проживання у БМС, аби душа його заспокоїлася хоча б поза межами матеріального.
Світла пам’ять про Олександра Михайловича Будянського і турботи про його близьких, кого він залишив, ми вважаємо, не за своєї волі – з нами.
З повагою до Вас
та жалем щодо О.М. Будянського
колектив кафедри фізичних технологій
Био |
Home Письмо от кафедры |
Публикации | Воспоминания | Фотоальбом |